НАШІ ТЕЛЕФОНИ:

МТС: 066 88 65 118;
Київстар: 097 32 77 450
Пн-Пт, з 10:00 до 19:00
Сб-Нд, з 09:00 до 14:00

 

НАША АДРЕСА:

місто Чернівці,
вулиця Головна 145,
Пн-Пт, з 10:00 до 19:00
Сб-Нд, з 09:00 до 14:00

НАШ Е-mail:

Напишіть Нам листа в контактній формі.   І Вам передзвонять!

ЦІКАВІ ФАКТИ

   Соляна печера «Чудо-Сіль» це місце де панує оздоровчий мікроклімат максимально наближений до природних соляних печер, з позитивною енергетикою, комфортною атмосферою, душевним теплом.

Цікаві факти:

  • У стародавньому Римі сіль подавали кожному гостю на знак дружби.

  • Сіль дала назву двом областям Римської Імперії — Галлії та Галатії. Назва провінцій походить від римської назви кельтських племен галлів (лат. Galli), які спочатку торгували із Римом сіллю і назва яких у римлян походить від старогрецького позначення слова сіль — «hal».

  • У середньовічній Європі ціна солі була такою високою, що вона виконувала роль грошей.

  • Хлорид натрію — єдина мінеральна речовина, яку людина споживає майже в чистому вигляді.

  • Хлорид натрію (сіль) у великих кількостях є отрутою.

  • Вміст хлориду натрію в навколоплідних водах в матці вагітної жінки приблизно такий самий, як в середньому по світовому океану.

  • Навесні 1648 року в Москві стався Соляний бунт, до якого призвів надмірно високий податок на сіль — дві гривні з пуду, що було рівнозначно подорожчанню її вдвічі.

  • Ворожіння за допомогою солі відоме з найдавніших часів.

  • Римським легіонерам частину платні видавали сіллю, звідки до нашого часу дійшло французьке слово фр. Salaire — заробітна плата.

  • Перша з великих римських доріг називається Via Salaria — Соляна дорога.

  • Сіль — єдиний харчовий продукт, строк придатності до вживання якого вимірюється мільйонами років.

  • Зебри у пошуках солі долають сотні кілометрів з дельти Окаванго до солончаків пустелі в Ботсвані.

  • В геральдиці на гербах міст Дрогобича, Калуша, Долини, Бахмута, Солігаліча, Солікамська, Сольвичегодська, Енгельса та Усольє-Сибірське є зображення солі, що вказує на її визначну роль в історії розвитку цих міст.

  • Йдучи з тайгового притулку, мисливці неодмінно залишають сірники і сіль для випадкових мандрівників.

  • На Русі здавна було прийнято в Страсного четверга готувати так звану «четвергову сіль» — кам’яну сіль змішували з квасною гущею або м’якушкою житнього хліба і підсмажували на сковороді, після чого товкли в ступі. Четвергову сіль вживали з крашанками та деякими іншими стравами.

  • Неподалік відомого родовища солі Уюні в Болівії знаходиться унікальний готель «Hotel de Sal Playa» на 15 номерів, цілком збудований з блоків дрібнозернистого галіту. Меблі теж зроблені з хлориду натрію.

Структура:

    

Кристалічна структура хлориду натрію. Кожен іон оточено шістьма найближчими протиіонами, що утворюють октаедральну геометрію.

Хлорид натрію утворює кристали кубічної сингонії. На зображенні більші іони хлору Cl− показано зеленими сферами, а менші іони натрію — сірими. Вони заповнюють всі проміжки в кубі. Кожен з іонів Cl− оточено шістьма іонами Na+ в октаедральній конфігурації, і навпаки. Якщо подумки викинути, наприклад, іони Na+, то залишиться щільно упакована кубічна структура з іонів Cl−, яка називається гранецентрованою кубічною ґраткою.

Біологічна функція:

Людина щорічно споживає в середньому близько 5 кг хлориду натрію. Кров, якої в організмі дорослої людини близько 5 літрів, містить близько 0,9 % NaCl. Щоденне виділення хлориду натрію із сечею становить зазвичай близько 15 г. В людському поті міститься близько 0,5 % NaCl, а тому у разі посиленого потовиділення рекомендовано вживати газовану воду, що містить 0,5 % NaCl.

Фізіологічно обґрунтована добова норма споживання солі у помірному кліматі для людини середньої маси у віці 30 років становить 4-6 грамів, однак у багатьох країнах вона традиційно значно вища — приблизно 10-20 грамів, а в умовах спекотного клімату через підвищене потовиділення — до 25–30 г. У разі екстремальних навантажень на організм добова потреба в солі може сягати 100–150 г. Сіль є регулятором осмотичного тиску, водяного обміну, сприяє утворенню соляної кислоти шлункового соку, активізує діяльність ферментів. Але надмірне вживання солі призводить до підвищення кров'яного тиску, хвороб нирок та серця. Нестача солі в організмі викликає руйнування кісткової і м'язової тканин. Вона може спричинити депресію, нервові розлади, погіршення травлення і серцево-судинної діяльності, спазми гладенької мускулатури, остеопороз, анорексію. У разі хронічної нестачі хлориду натрію в організмі можливі летальні випадки.

У культурі і побуті:

Хлорид натрію, як сіль відіграє значну роль у культурі багатьох народів землі. Ще за часів Стародавнього Єгипту сіль уособлювала сталість і вірність. У всіх народів Близького сходу під час укладання договору миру вживання солі отримало символічне значення. Тому у давніх євреїв найбільш священні і нерозривні завіти називалися «завітами солі». В іудаїзмі хліб вважається символом дару Божого, і занурення хліба у сіль символізує його зберігання — тобто підтвердження завіту між Богом і євреями. В Ефіопії сіль також вважають символом дружби — гостю подають кусок солі, а той повинен лизнути його. Древні тевтони під час клятви опускали палець до глечика із сіллю. Тюркські і арабські племена укладали союзи і договори, виголошуючи клятву вірності над посудом із сіллю, заїдаючи її хлібом із сіллю.

У кельтів, греків, грузин, вірмен, татар, курдів довго зберігався звичай «солити» новонароджених для охорони від злих духів — хвороб і безсоння. З часів середньовіччя серед військових було поширене уявлення, що сіль береже в бою від поранень і смерті. Навіть у часи Другої світової війни солдати брали з собою на фронт калитку з грудкою рідної землі, що була змішана з сіллю.
Майже у всіх народів світу у казках і міфах є згадки про сіль, яка є потужним оберегом проти чаклунства, злих духів і численних напастей і бід. Також відомі давні приказки, що визначають виняткову роль солі для людини:

«сіль землі» — у сенсі найцінніше

«просипана сіль — до сварки» — означає особливу цінність солі в давнину

«хліб-сіль їж, а правду ріж» — ставить сіль поряд із найголовнішим продуктом харчування землеробської цивілізації — хлібом
«насолити», «насипати солі на хвіст» — зробити комусь прикро, нашкодити.

«пуд солі з'їсти» - спілкуватися, прожити з людиною пліч-о-пліч тривалий час

Якщо дівчина пересолить борщ — значить закохалась (себто неуважна, думає не про куховаріння, а про свого милого)

Виробництво:

Деякі дослідники вважають, що сіль була першим мінералом, який люди видобували в шахтах, є дані, що свідчать про видобування неглибоко залягаючих пластах солі колодязним методом ще в бронзовому віці поблизу Зальцбургу. У 3—4 тисячолітті до н.е. племена, які мешкали в долинах рік Хуанхе і Янцзи та рівнині біля Печилейської затоки виварювали сіль. В епоху династії Чжоу (1125—1255 до н.е.) були особливі чиновники, які завідували соляним промислом у Піднебесній. Вони зараховувались до придворної служби і називалися «янь-жень» — «соляні люди». Страбон описує родовища солі, а Діоскорід згадує видобуток солі з морської води. В середньовіччі першими містами Центральної Європи, які тісно пов'язані з сіллю, були Люнебург, Райхенхаль і Халлейн.

У давнину технологія видобування солі полягала в тому, що соляну ропу витягали кінським приводом із шахт, що звалися «криниці» або «вікна», і були досить глибокими - 60—90 м. Витягнуту суровицю виливали до особливого резервуару — творила, звідки вона через отвори стікала до нижнього резервуару — кадіба, а з останнього системою ринв подавалася до дерев'яних веж. Там її розливали у великі чани і черін, на яких сіль виварювалася.

На Русі помори виварювали сіль на узбережжі Білого моря і називали її морянкою. 1137 року новгородський князь Святослав Ольгович визначив податок на соляні варниці[
Біломорською сіллю торгували у всій Російській імперії аж до початку 20 ст., коли її було витіснено дешевшою поволзькою сіллю.

Сучасний видобуток хлориду натрію механізовано та автоматизовано. Сіль масово добувається випарюванням морської води (тоді її називають морською сіллю) чи ропи з інших ресурсів, таких як соляні джерела та соляні озера, а також розробкою соляних шахт та видобуванням кам'яної солі.

Сучасне виробництво:

 

Карта світового виробництва хлориду

Світове виробництво солі оцінюється в 280 мільйонів тон. Найбільшими світовими виробниками є Китай (60,0 млн тон), США (45,0 млн тон), Німеччина (16,5 млн тон), Індія (15,8 млн тон) та Канада (14 млн тон). Лідером виробництва хлориду натрію у США є "Akzo Nobel Salt Inc." (входить до холдингової корпорації "Akzo Nobel"), потужності виробництв якої становлять понад 10 млн тон/рік. За видобутком солі Україна (5,5 млн тон) посідає 11-е місце у світі та 3-є — в Європі (після Німеччини та Франції, остання — 6,0 млн тон).

Соляне лікування:

Галотерапію засновано на давно відомому методі лікування - спелеотерапії, яке полягає в перебуванні хворого в природній соляній печері або в забої соляної шахти.

У Європі спелеотерапію вперше почали застосовувати в Польщі, де в середині 19 століття промисловий терапевт Фелікс Бочковський помітив відсутність захворювання астми у шахтарів соляної шахти "Величко" поблизу Кракова. У 1959 році в цій шахті було відкрито першу "легеневу соляну лікарню".

В даний час ряд країн мають лікарні, в яких для лікування хронічних неспецифічних захворювань легенів використовують мікроклімат соляних печер: Сольцбад (Австрія), Сігет (Румунія), Березники (Росія), Солотвино та Артемівськ (Україна), Нахічевань (Азербайджан), Величка (Польща), Чон-Туз (Киргизстан).

Мікроклімат кожної спелеолікарні унікальний, проте типовими для нього є сталість температури, атмосферного тиску, газового складу, іонізація повітря з переважанням негативно заряджених іонів, низька відносна вологість, насиченість повітря частками кам'яної солі, відсутність бактеріальної флори і алергенів.

При вивченні мікроклімату соляних печер  було встановлено, що основним фактором, що робить лікувальну дію, є зважені в повітрі негативно заряджені аероіони солі.

Спелеотерапія в умовах соляних печер отримала визнання у хворих і лікарів як високоефективний немедикаментозний метод оздоровлення, профілактики та лікування. Але безсумнівна ексклюзивність цього методу і пов'язані з цим невелике число ліжок, висока вартість процедур, необхідність переїзду в інші кліматичні зони, обмеженість кількості самих родовищ і покладів солі, цілком природно обмежують його широке поширення.

Прагнення використовувати лікувальні властивості мікроклімату соляних печер для оздоровлення, профілактики та лікування більш широкого контингенту людей спонукали до пошуку шляхів відтворення штучного лікувального мікроклімату.

Оцініть матеріал!
(10 голосів)
Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

 

 
*

Чудосіль, чудосоль, соляна печера в Чернівцях, соляные комнаты в Черновцах, соляна шахта в Чернівцях, лікування сіллю,соляная шахта, соляная пещера, галотерапія.

 

 

 
 

НАШІ ТЕЛЕФОНИ:

МТС: 066 88 65 118;
Київстар: 097 32 77 450
Пн-Пт, з 10:00 до 19:00
Сб-Нд, з 09:00 до 14:00

 

НАША АДРЕСА:

місто Чернівці,
вулиця Головна 145,
Пн-Пт, з 10:00 до 19:00
Сб-Нд, з 09:00 до 14:00

НАШ Е-mail:

Напишіть Нам листа в контактній формі.   І Вам передзвонять!